СРІБНЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до срі́бний 1, 3-7. Труси [зимонько] тихесенько, Рівненько, гладесенько Срібненьким сніжком (Гл., Вибр., 1951, 237); Дає [дід] срібненькими: 10, 15 і 20.. У чоботях під устілкою порозпихав [Луценко] їх, щоб де не забрали (Тесл., З книги життя, 1949, 198); Ой червоні стяги, Білі короговки,.. А древко срібненьке (Мирний, V, 1955, 265).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 621.