СРІ́БНИЙ, а, е.
1. Прикм. до срі́бло́ 1. Срібний зливок; // Який має в собі срібло як складову частину. Даури [народність, що живе в Китаї] займалися сільським господарством, ..ні срібної, ні інших руд не видобували (Видатні вітч. географи.., 1954, 14); // Признач. для обробки срібла. У 1844 р. він [М. М. Бишевський], уже як майстер, записав до цехової книги Київського срібного цеху своїх учнів (Укр. золотарство.., 1970, 150); // Зробл. із срібла або покритий, оздоблений сріблом. Заглянула [Василина] в кругле дзеркало в срібних рамах (Н.-Лев., II, 1956, 51); Стоять було [парубки] з своїми люльками в зубах; срібна оправа, срібні ланцюжки, а люлька холодна, без вогню (П. Куліш, Вибр., 1969, 288); До фонду оборони здали [колгоспники] м’ясо і шерсть, облігації, срібний посуд, теплі речі (Ю. Янов., І, 1954, 69); Після чарки економ тут же на полі видав усім по срібному півкарбованцю (Стельмах, І, 1962, 574); // Пов’язаний з видобуванням і обробкою срібла. Срібні копальні; Срібний промисел; // перен. Який зайняв друге місце в спортивних змаганнях, на конкурсі і т. ін., завоював срібну медаль (срібні медалі). Срібний призер; Срібна команда.
Ма́йстер срі́бних справ див. спра́ва1.
∆ Срі́бний блиск — руда, яка містить у собі срібло з сіркою. Найважливішою срібною рудою є срібний блиск Аg2S (Заг. хімія, 1955, 525).
2. у знач. ім. срі́бний, ного, ч., заст. Срібний карбованець. — Що ти за нього хочеш? Най тобі дам п’ятсот срібних. Бідний чоловік зрадів, що дають йому стільки грошей за пташине яйце (Калин, Закарп. казки, 1955, 66).
3. Затканий, гаптований посрібленими нитками. Люба мамочко!..Може трапиться той чоловік, що продає срібні подольські [подільські] вишиванки, то купи їх (Л. Укр., V, 1956, 227); В білому одіта [красуня] I поверх парчею срібною покрита (Щог., Поезії, 1958, 116); I Жук, і Шестірний одягнені в сині каптанки.. з срібним позументом коло невеличкого стоячого коміра (Мирний, І, 1954, 331).
4. Кольором і блиском схожий на срібло (у 1 знач.). Крізь чорну баню верховіття де-не-де продерся срібний промінь місяця і ліг на чорну землю срібною плямою (Коцюб., І, 1955, 30); По піску по золотому Ллється срібная вода (Крим., Вибр., 1965, 77); Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею Стелеться полем туман (Стар., Поет. тв., 1958, 31); // Сивий, із сивиною. Шанують скрізь волосся срібне, А люблять золоте! (Граб., І, 1959, 515); Дивилися просто перед себе стомлені орлині очі [робітника], на жилавій шиї — горда срібна голова (Ю. Янов., І, 1954, 89); Високий дід з срібним хвилястим волоссям і срібною довгою бородою постукав у майстерню (Iв., Друкар.., 1947, 26).
5. перен. Мелодійно-дзвінкий, чистий (про звук, голос, сміх і т. ін.). Молодіж сільська гуляє.. Лунають срібні голоси (Фр., X, 1954, 388); Не прислухаючись, Барбара чула.., як срібним звуком бриніли козачі остроги (Ле, Наливайко, 1957, 21); Я був вражений.. Не знав до цього, що в нього такий срібний голос (Збан., Малин. дзвін, 1958, 230); Чути срібний сміх, і десь дзвенить музика (Рильський, І, 1960, 114).
6. перен. Який дає радість, створює відчуття чогось приємного, світлого. Пливуть тумани на долину, прядуть для тебе срібні сни (Гонч., Вибр., 1959, 135).
7. перен. Дорогий, любий (уживається перев. у пестл. звертанні до кого-, чого-небудь). Ой ти, моя головонько, срібна, золотая, Та на моїй головоньці жура великая (Коломийки, 1969, 301).
$ Срі́бне весі́лля — день двадцятип’ятиріччя подружнього життя. Великим сімейним торжеством стали останнім часом срібні та золоті весілля, якими відзначають двадцятип’ятиліття чи п’ятдесятиліття подружнього життя (Нар. тв. та етн.. 3, 1962, 38); Нещодавно вони відсвяткували срібне весілля (Собко, Срібний корабель, 1961, 8); Срі́бне зо́лотце див. зо́лотце.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 621.