СРІ́БНО. Присл. до срі́бний 4, 5. Річка срібно бігла внизу по долині (Собко, Нам спокій.., 1959, 5); Срібно, з перебоями задзеленчав дзвоник (Стельмах, Хліб.., 1959, 130); Голоси дівчат ще срібно бриніли в повітрі (Ткач, Черг. завдання, 1951, 8); // у знач. присудк. сл. Пройшла гроза і одшуміла злива… Як срібно скрізь. Як просторо кругом (Бичко, Вогнище, 1959, 120).
СРІБНО… Перша частина складних слів, що відповідає слову срі́бний у 4 знач., напр.: срібноли́стий і т. ін.; слову срі́бло́ у 1 знач., напр.: срібноку́тий, срібнору́дний, срібноцвяхо́ваний і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 621 - 622.