СРІБНОПЕ́РИЙ, а, е, поет. Який має сріблясте пір’я, оперення. Скоро буде й він літати, наче срібноперий птах! (Тер., Серце.., 1962, 25); Чайка повільно летить, крило срібнопере поклавши На пасма холодної мли (Бажан, Роки, 1957, 191); * Образно. У небі хмари плинуть срібнопері (Рильський, Мости, 1948, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 622.