СТА́ВЕЦЬ, вця, ч., заст.
1. Ставник (див. ставни́к2). — Мисліть, други, — узявши в руки свічний ставець, щоб відсунути його далі, продовжував Данило (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 158).
2. Дерев’яна тарілка. Кожному старцю по ставцю (Укр.. присл.., 1963, 75).
3. Циліндрична форма для випікання пасок.
4. Конусоподібна купа дров, наготована для випалювання вугілля.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 629.