СТА́ВМА, присл. У вертикальному, стоячому положенні. Ставма можна шахву [шафу] винести (Сл. Гр.); Снопи стоять ставма.
◊ Става́ти (ста́ти) ста́вма — те саме, що На диби́ става́ти (зво́дитися i т. ін.) (див. ди́би). I кінь вороний його ставма ставав, І барсом пораненим раптом стрибав (Рильський, Орл. сім’я, 1955, 159).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 634.