СТАЖ, у, ч.
1. Тривалість якої-небудь діяльності, праці; кількість років, пропрацьованих кимсь де-небудь. Молодь цікавилася шахтарським стажем доповідача (Ле, С. Голубар, 1950, 77); Мали [вчителі] вже певний педагогічний стаж і досвід (Мик., II, 1957, 545); До колективу Київського академічного театру імені Івана Франка Євген Порфирович [Пономаренко] прийшов актором з десятирічним стажем (Вітч., 11, 1969, 165); // Тривалість перебування членом якої-небудь громадської організації. Право рекомендувати в партію надається членам КПРС, які мають партійний стаж не три роки, як було раніш, а п’ять років (Ком. Укр., 8, 1966, 21); Кандидатський стаж; Профспілковий стаж.
2. рідко. Те саме, що стажува́ння.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 637.