СТАЛЕВА́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до сталева́р. [Мацько:] Сталеварська кров дала себе знати. Справді, як же вам не соромно, дочка сталевара, а ніколи розтопленої сталі не бачили (Собко, П’єси, 1958, 266); Полилася з мартенів криця, — Світла, як сталеварська слава, Як та радість на смуглих лицях (Гойда, Угор. мелодії, 1955, 21); // Признач. для сталевара. Сталеварський кашкет.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 639.