СТАЛЕПЛАВИ́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, який виплавляє сталь; фахівець із виплавки сталі. Сталеплавильники заводів УРСР на кінець другої п’ятирічки виплавляли сталь різних сортів, яка використовувалась у всіх галузях народного господарства (Чорна метал. Укр.., 1957, 77); Успішно завершилося змагання українських сталеплавильників (Рад. Укр., 31.XII 1973, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 639.