Слово "станок" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


СТАНО́К1, нка́, ч.

1. Зменш.-пестл. до стан1 1. Як стеблиночку, тонку та високу, обгорнуло сиве та шнурком мережане сукно стрункий її станок (Вас., І, 1959, 241); Дівки чорноокі заводять танок, Світло червонить гнучкий їх станок (Пісні та романси.., II, 1956, 253).

2. заст. Те саме, що ста́ник

1. Да оце їй і буханчик унесуть, а хто полотенка на станок, а хто на рукава (Барв., Опов.., 1902, 115); Це не була ще зовсім стара жінка, але й не молода.. Станок сорочки був міткалевий, підтичка з полотна (Хотк., І, 1966, 103).

3. заст. Половина плахти.

СТАНО́К2, нка́, ч. 1. військ. Металева основа, на якій укріплюється гармата, кулемет і розміщуються прицільні, поворотні і т. ін. механізми. Кулеметний станок.

2. спец. Пристрій, на якому закріплюються частини агрегату, механізму і т. ін.

3. с. г. Відгороджене місце для тварини в стайні, корівнику і т. ін.; стійло. Він відчинив двері конюшні, ішов між станками, гладив коней по гривах і долонею ляпав по шиях (Чорн., Потік.., 1956, 289); Доярка доглядала корів, чистила їх, очищала від гною станки (Хлібороб Укр., 3, 1965, 16); Підійшовши до загороди, Сагайдак якусь мить озирав кнура, що наїжачившись стояв у кутку станка (Добр., Тече річка.., 1961, 37).

4. с. г. Пристрій, в який ставлять тварину для огляду, лікування, підковування і т. ін., не даючи їй вільно рухатися. Через деякий час Мануйло з’явився в сараї.. Біля Варвариного станка пристояв, задивившись, як стриже [овець] (Гончар, Таврія, 1952, 159).

5. спец. Пристрій, який служить опорою під час деяких навчально-тренувальних занять. Станок для вправ балерин.

6. Підставка, на якій художник, скульптор установлює, закріплює картину, скульптуру для роботи над ними. Почала Тамара глину брати, станок зсувать не два рази, не п’ять, то приглядатися, то відступати, різцем — вчорашнє, зайве одкидать… (Тич., II, 1957, 296).

7. Частина декораційної установки, яка служить для створення на сцені різних підвищень, площадок і т. ін. Основа мистецтва Ф. Ніродаживописно-об’ємне рішення декорацій.. Художник варіює куліси, падуги, станки, що створює цікаві можливості для мізансцен (Мист., 5, 1965, 20).

8. рідко. Те саме, що верста́т 3. Та сама хата,.. тільки краще споряджена… В одному кутку гончарський станок (Л. Укр., III, 1952, 44); У другій хаті, де стояв столярський станок, вчився майструвати сімнадцятилітній невисокий сирота Григорій Шевчик (Стельмах, II, 1962, 388); На нашому заводі, Що зветься «Світлий шлях», Вона одна працює На чотирьох станках (Бойко, Ростіть.., 1959, 40); Дитинства друг, Євсєєв Павка, токарний вже збира станок (Сос., II, 1958, 372).

9. заст. Пристрій для покарання різками, канчуками і т. ін. — Одного я в господа бога молив, однієї ласки просивдати на них [кріпаків] усіх одну спину, щоб як одного вчистив, то всім зразу дошкулив! А то руки свої пооббивав, б’ючись.. Колись.. сам справляв сю роботу, а тепер у кожному селі свій станок завів… А все не помага! Не виб’єш із їх бісових лобів тієї волі (Мирний, IV, 1955, 220).

СТАНО́К3, нка́, ч., заст. Невелике селище в Сибіру.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 649.