СТАНО́ЧОК1, чка, ч. Зменш.-пестл. до стан1 1. Така чорнобрива [Парася] та ясноока, та уста рум’яні, та станочок стрункий. А що весела була, жартівлива! (Вовчок, І, 1955, 279); [Павло:] Коли б я зміг хоч разочок обгорнути отой чудовий станочок..! (Кроп., II, 1958, 376).
◊ На стано́чку ста́ти, заст. — те саме, що На стану́ ста́ти (див. стан1). А коли я вже велика на станочку стала, Тепер же я та до серця каждому [кожному] припала (Коломийки, 1969, 75).
СТАНО́ЧОК2, чка, ч., с. г. Зменш.-пестл. до стано́к2 3. Купи собі, синку, Коня вороного, Постав у станочок, Говори до нього! (Укр.. лір. пісні, 1958, 126).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 649.