СТАРОВИ́ЗНА, и, ж., збірн., розм. Старі речі, що довго були у вжитку. Старий білоцерківський Аврум їздив по селі і скуповував та міняв на каблучки усяку старовизну (Н.-Лев., VI, 1966, 398).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 658.