СТАРОВІ́ЧНИЙ, а, е, рідко. Який існує здавна. — Вийшов оце, та весь день дума старовічна про козака з голови не виходить, ніяк не оджену її (Коп., Навколо полум’я, 1961, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 659.