СТАРТ, у, ч.
1. Початковий момент спортивних змагань. У бігу на коротку дистанцію дуже важливу роль відіграє старт (Наука.., 3, 1967, 42); [Фотографи (перехоплюють фізкультурника):] Стривайте, коли початок кросу? [Фізкультурник:] Старт рівно в два (Коч., II, 1956, 66); // перен. Початок чого-небудь. Гострим плугом рвуть стрічку незриму На великому старті сівби (Гірник, Сонце.., 1958, 57); // Початковий момент зльоту літального апарата. Звук дзвоника в центральній каюті сповістив Сокола й Гуро про старт [міжпланетного корабля] (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 27); // Сигнал про початок спортивного змагання або зльоту літального апарата. І от дано старт. Спортсмени зразу ж розвивають високу швидкість (Веч. Київ, 10.XI 1967, 2); Звучить наказова, коротка, як постріл, команда: — Старт! (Рад. Укр., 26.IX 1962, 3); Старт дано! Машини зриваються. Набік відносять легку куряву, і вже вони лопотять десь на другій вулиці (Колг. Укр., 11, 1957, 26).
Бра́ти (взя́ти) старт — починати подолання якої-небудь віддалі (перев. на спортивних змаганнях). Кравченко, знайомий Борисові хлопець з третього механічного цеху, вчився брати старт стометрівки (Собко, Біле полум’я, 1952, 41); Почина́ти старт — починати будь-яке спортивне змагання. Він [силач] взувся у легенькі балетки, розім’явся трохи й заявив: — Будемо починати старт (Шиян, Баланда, 1957, 137).
2. Місце, лінія, пункт, з якого починається подолання якої-небудь віддалі (перев. на спортивних змаганнях). Учасників [змагання] уже повели на старт, і увагу всіх прикували перші забіги (Собко, Стадіон, 1954, 6); Ранок застав Захара з автомашинами вже за добрих півсотні кілометрів від старту в безкрайому засніженому степу (Ле, Право.., 1957, 248); Стрункий, з мужніми різкими рисами обличчя, відрубним кроком іде він до старту (Трип., Дорога.., 1944, 8); // Місце, лінія, пункт, з якого починається зліт літального апарата. Літак рушив з місця, покотивши на старт (Трубл., III, 1956, 303); Пішли на старт. Знялись на небокраї, над громом неугавних канонад лягли на курс [«яструбки»]… (Гонч., Вибр., 1959, 155).
Вихо́дити (ви́йти, става́ти, ста́ти) на старт: а) займати вихідне положення для початку змагання з подолання якої-небудь віддалі. Ярина стала на старт, Ніна опустилась перед білою лінією поруч неї (Собко, Стадіон, 1954, 125); б) брати участь у спортивному змаганні. Разом з іншими вступниками Ніна вийшла на старт забігу на 500 метрів (В ім’я Вітч., 1954, 14); На старт! — команда спортсменові зайняти вихідну позицію для початку змагання.
◊ Бра́ти (взя́ти) хоро́ший (впе́внений, стрімки́й і т. ін.) старт — почати що-небудь вдало, успішно. Стрімкий старт взяла нова, дев’ята п’ятирічка (Рад. Укр., 30.VІІ 1971, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 663.