СТАРШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Те саме, що старшинува́ти. Він доручив Захарові старшувати в групі поповнення бойового саперного батальйону, якому звелів негайно ж вночі правитися на передову (Ле, Право.., 1957, 112); Багатая преневірна Старшувать бажала, А вбогая тихенькая Мужа поважала (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 230); — Вони [рекрути] мусять стояти послухом перед старшими. Дарма, що ті старшують і кулаком, і збиткуванням (Коб., II, 1956, 151); Валет прагнув старшувати (Дор., Не повтори.., 1968, 213).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 667.