СТА́РІ́ННЯ, я, с.
1. Дія і стан за знач. ста́рі́ти. Старіння — це наслідок безперервних біологічних зрушень, що відбуваються протягом життя в кожному організмі (Наука.., 6, 1963, 46); Підрізка гички рослини картоплі на деякий час затримує її розвиток, уповільнює її старіння і, таким чином, ніби омолоджує рослину в цілому (Укр. бот. ж., XVII, 6, 1960, 32).
2. спец. Зміна форм і властивостей речовини під впливом різних фізико-хімічних умов або з бігом часу. Дюралюміній має властивість підвищувати міцність після старіння (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 45); Найбільш цінною особливістю процесу старіння є те, що цей процес супроводиться зміцненням сплаву (Рентгеногр. мет., 1959, 342); Старіння вин за допомогою ультразвуку проходить протягом восьми годин, що рівноцінно природному старінню протягом трьох років (Хлібороб Укр., 9, 1964, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 657.