СТАРІ́ШАТИ, аю, аєш, недок. Ставати, робитися старішим (див. стари́й 1). — Оці діти тілько життя нам збавляють: кожний рік, що вони більшають, то ми старішаємо, — думав далі з досадою Хведір (Григ., Вибр., 1959, 278); [Мічурін:] Те, що я вам сказав на драбині, останній мій гнів. Останні, так би мовити, крихти: старішаю й добрішаю з кожним днем! (Довж., І, 1958, 482).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 658.