СТА́ТНИЙ, а, е. Стрункий, з гарною, пропорційно складеною фігурою. За столом сидів панок.. високий, статний (Фр., VII, 1951, 323); Мама.. була білява, високого зросту, статна, з себе показна (Мирний, IV, 1955, 335); В хату.. увійшов статний чоловік у шинелі з блискучими погонами (Кучер, Полтавка, 1950, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 669.