СТАТУА́РНИЙ, а, е.
1. Прикм. до ста́туя. Шалматов [XVIII ст.] був на диво багатогранним майстром — успішно працював над статуарною скульптурою, декоративною різьбою і унікальними меблями (Мист., 1, 1962, 27).
2. Характерний для статуї; нерухомий, застиглий. Фільми про минуле життя часто грішили тим, що.. автори намагалися наслідувати статуарні композиції (Мист., 3, 1965, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 670.