СТЕБЛО́, а́, с.
1. Основна частина трав’янистої рослини від кореня до вершка, яка тримає на собі листя, квіти і плоди. Жне Харитя, але якось недобре йде робота. Довге стебло путається, великий серп не слухається в маленькій руці (Коцюб., І, 1955, 17); В рученятах у дівчинки довге стебло, квітка білої лелії, і пахне вона на всю хату (Л. Укр., III, 1952, 488); Через тин з сусіднього городу необережно перехопилося стебло гарбузиння, ще й маленький гарбузик перекинуло (Мушк., День.., 1967, 52); Кількість і якість волокна в стеблі конопель залежить від сорту і умов вирощування (Колг. Укр., 4, 1956, 11); Увагу його надовго прикував будяк — грубе стебло, прив’ялі колючки, побуріла квітка (Гуц., Серпень.., 1970, 41); * У порівн. Зовсім близько Трохименка, за гони якісь, майорить під копами у червоній косинці гінка, тонка, мов те стебло, дівчинка (Кос., Новели, 1962, 121).
2. Окрема трав’яниста рослина взагалі. — Глянула я на свій город, а моєї цибулі — коли б тобі стебло: чисто всю вирвала Солов’їха (Н.-Лев., II, 1956, 10); Всю пшеницю до стебла вибив [град] (Стор., І, 1957, 33); Людина не може жити без ласки, як стебло без сонця (Томч., Готель.., 1960, 157).
3. Назва деяких частин предметів або пристроїв, які мають вигляд стрижня, трубки. При вимірюванні мікрометром цілі міліметри і півміліметри відлічуються по шкалі стебла, частки, менші від міліметра, відлічуються по шкалі барабана (Практ. з машинозн., 1957, 15).
СТЕБЛО… Перша частина складних слів, що відповідає слову стебло́ у 1 знач., напр.: стеблої́д, стеблообго́ртний, стеблопідійма́ч, стеблоподрі́бнювач і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 678.