СТЕБЛОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до стебло́ 1. Ступінь стійкості рослин озимої пшениці проти коливань температури в зимовий період можна визначити по довжині стеблових конусів росту (зародкового колосся) (Наука.., 3, 1958, 25); Стеблова форма; // Який є частиною стебла. Легко розмножується [тополя] стебловими живцями (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1957, 70); // Уживається у складі назв деяких комах. Стебловий метелик; Стеблова совка; Стеблова нематода; // Який діє на стебло. Стеблова іржа уражує стебла і листя пшениці (Колг. Укр., 8, 1961, 26).
2. Стос. до стебла (у 1 знач.). Стеблові листки.
∆ Стеблови́й шов — шов стібками, що находять один на одного. Рушниковим двобічним швом вишивають декоративні речі побуту.. Спочатку на тканині малюють контур узору і вишивають його стебловим швом (Укр. нар. худ. вишив., 1958, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 678.