Слово "стелитися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


СТЕЛИ́ТИСЯ, стелю́ся, сте́лишся, недок.

1. Лягати, вкриваючи собою поверхню, прилягаючи до поверхні чого-небудь; слатися. Не тямлячи себе, почав він викидати жінчине добро у відчинені до сіней двері. З свистом летів сувій полотна і через усю хату стелився білою стежкою (Коцюб., І, 1955, 30); Виходив ти на тік півкопи вмолотити.. Як рівне золото, тяжкий стелився сніп, І жовтий ціп злітав, як блискавка несхибна (Рильський, І, 1960, 232); Павутиння стелиться по траві — на тепло (Наука.., 10, 1973, 46); * Образно. Сонце сховалось за гори, в долинах уже стелилися тіні (Гончар, III, 1959, 173); // Схилятися до землі (про стебла, віти й листя рослин). Барвіночку зелененький, стелися низенько, А ти, милий чорнобривий, присунься близенько (Коломийки, 1969, 131); М’яко стелилася під травневим вітром трава (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 558).

◊ Доро́га (дорі́жка, шлях) сте́литься (стели́вся) кому — хто-небудь має (мав) їхати кудись. Коли стелиться доріжка, козакові не до ліжка (Укр.. присл.., 1963, 211); Шлях стелився їм далекий. Раділи йому тільки діти й підлітки, що їхатимуть верблюдами (Тулуб, В степу.., 1964, 38).

2. перен. Простягатися, розстилатися на велику відстань. В долинах, по крутих боках гір скрізь розкидані села, стеляться ниви та баштани, зеленіють невеличкі дубові гаї (Н.-Лев., II, 1956, 387); Колись тут була одна з резиденцій Фальцфейнів, стояв поміщицький палац, оточений сріблястими тополями, горбились під важкими черепичними дахами саманові батрацькі казарми, за якими до самого моря стелились виноградники (Гончар, II, 1959, 402); Дорога стелилася посеред весняного поля (М. Ю. Тарн., Як на.. ниві, 1958, 145); Перед ним стелився ще ясно освітлений стадіон, але його самого побачити з поля було важко (Собко, Біле полум’я, 1952, 42).

3. перен. Поширюватися, розстилатися по поверхні або низько над поверхнею чого-небудь. Курява стелилась по гладкому, як дзеркало, ставку і купалась у хвилях рожевого світла (Коцюб., І, 1955, 27); Стелиться сивий туман пеленою (Дн. Чайка, Тв., 1960, 210); Повітря набралося вологи, набухлі сірі хмари низько пливуть над землею, затуманилися ліси і поля, дим стелиться низинами (Горд., Дівчина.., 1954, 151); // Надходячи, поширюватися, охоплювати, оповивати собою що-небудь. Далеко стеляться веселі веснянки, в яких не чутно ні туги розбитого серця, ні згадки про зраду або недолю (Л. Янов., І, 1959, 32); Мир і спокій стелилися селом (Хотк., II, 1966, 108); Сонце тим часом сховалось за степом. Високі горби спохмурніли, чіпка сутінь стелилась по схилах (Коцюба, Перед грозою, 1958, 19); За вікном уже стелився ранній зимовий вечір, і гості почали збиратися (Гур., Життя.., 1954, 103); Десь коло одинадцятої Сергій не витримав, вийшов на вулицю. Над Петербургом стелилась біла ніч (М. Ол., Туди, де бій, 1971, 155).

4. Рости, простягаючи свої стебла, листя, віти по поверхні або низько над поверхнею чого-небудь. Перед величезним камінням плазувала карликова берізка, стелилась дрібна ялинка (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 274); Дерева зеленіли і озимина стелилася, мов густа рута на пухнастому килимі (Кучер, Прощай.., 1957, 19).

5. перен. Догоджати комусь, нещиро вихваляти, запобігати перед ким-небудь, підлещуватися до когось; плазувати. [Нартал:] Кубло гадюче! перед ворогами під ноги стеляться, мов поздихали, а перед братом сторчака стають і раді закусати! (Л. Укр., II, 1951, 428); Вернеться [Санька] із грамотою, почестями. Всі тоді будуть стелитися перед нею, ніхто не посміє перечити, духу її будуть боятися (Горд., Дівчина.., 1954, 205); — Дуже погано, що так сталося, я почуваю себе винуватим, розумієте? — стелився Гулька перед господарями (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 353); [Назар Петрович:] Зняли мене не за що-небудь, а за характер. Не хотів стелитися до ніг (Дмит., Дівоча доля, 1960, 82).

6. Готувати собі постіль, розкладаючи постільні речі. Ой ще бурлак не стелився, Вже господар причепився:Вставай, бурлак, годі спати, Вже час воли в поле гнати (Фр., XIII, 1954, 38); Не стелившись, полягали спати, але чи склепив хто очі на часинку? Може, діти (Головко, II, 1957, 168); В передпокої стеливсь на спочин Одіссей (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 339).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 682.