СТЕЛЬМАХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Займатися стельмаством, працювати стельмахом. — Ні, не буде й хлібороба з тебе. І хлопець ніби не дурний, тільки, мабуть, на свою стежку не втрапить. Ну, спробуємо ще стельмахувати! (Вас., II, 1959, 384); Бенедетті був типовим італійцем, який уже у вісімнадцять років уміє все: закохуватися в дівчат, класти цеглу, шити чоботи, кувати коней, показувати фокуси, їздячи з бродячим цирком по всій Італії, набивати морською травою крісла, стельмахувати, печерувати раків, грати в футбол (Загреб., Європа 45, 1959, 333).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 684.