СТЕНОГРАФІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до стеногра́фія. Вона старанно вивчала скоропис і робила записи стенографічними знаками (Донч., V, 1957, 228); Знаючи, як багато літераторові треба занотовувати, ми поринали в таємниці поширеної у нас стенографічної системи Миколи Миколайовича Соколова (Літ. Укр., 31.Х 1969, 4).
2. Зробл. способом стенографії; // перен. Який найточніше відображає що-небудь. Вона вимагала від мене мало не стенографічного звіту (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 206).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 685.