СТИЛІЗО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до стилізува́ти. Шевченко критикував тих письменників, які погано знали народну мову, глибоко не відчували її, писали бідною, мертвою, стилізованою під той або інший діалект мовою (Іст. укр. літ., І, 1954, 272); Пропала його бронзова шевелюра, стилізована під шолом юного римського воїна (Вол., Місячне срібло, 1961, 107); // стилізо́вано, безос. присудк. сл. Історичні повісті [М. Вовчка] стилізовано на зразок дитячих казок (Укр. літ., 8, 1957, 243).
2. у знач. прикм. Який є результатом стилізації (у 1 знач.). Підводиться [Орест] східцями до вітальні, вимальованої стилізованими статичними візерунками (Досв., Вибр., 1959, 376); У геометричному орнаменті килимів переважають такі елементи, як квадрат, ромб, прямокутник, розетка, а іноді і стилізовані квіти (Нар. тв. та етн., 4, 1958, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 696.