СТИМУЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док., перех. Створювати, давати стимул або бути стимулом до чого-небудь; прискорювати, посилювати, поліпшувати здійснення чого-небудь. Дружба [народів] збагатила духовні скарби кожного з них, стимулювала розквіт національних культур (Мист., 1, 1959, 9); Підвищення купівельної спроможності карбованця стимулює матеріальну заінтересованість трудящих, зростання продуктивності праці (Наука.., 3, 1961, 9); Він нахилився до рота, потис огруддя, зробив інші маніпуляції, щоб стимулювати дихання (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 699.