СТИРА́ННЯ, я, с. Дія за знач. стира́ти. Зайнята стиранням пилу з приладів,.. я вже забула, що ще хтось, крім мене, є в кімнаті (У. Кравч., Вибр., 1958, 359); Сторінки рукописів перекладені білим тонким.. папером. Він запобігає стиранню слідів олівця (Веч. Київ, 7.III 1961, 3); Це був дуже твердий і стійкий проти стирання матеріал [побідит] (Різальні інстр.., 1959, 10); На сучасному етапі розвитку радянського суспільства важливою проблемою є стирання суттєвих відмінностей між містом і селом (Нар. тв. та етн., 6, 1973, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 700.