СТИРЛУВА́ТИСЯ, у́ється, док.
1. Зібратися разом, натовпом. Череда стирлувалася край шляху. Коровам наче не вірилось, що все це зелене море пашні призначено для задоволення їхніх шлунків (Добр., Тече річка.., 1961, 189); Денис відкрив спиною двері і трохи не впав на руки хлопців, що стирлувалися біля дверей (Тют., Вир, 1964, 294); Вовчуки стирлувалися позад вовчиці (Загреб., Шепіт, 1966, 12).
2. Скупчитися у великій кількості, близько одне від одного (про машини, будинки і т. ін.). Комбайни стирлувалися за тракторами — ремонтовані, нові (Ю. Янов., І, 1958, 606).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 701.