СТОВКТИ́СЯ, вче́ться; мин. ч. сто́вкся, кла́ся, кло́ся; док. Внаслідок товчіння подрібнитися, перетворитися на порох або очиститися від лузги; // розм. Розбитися. — У склянки стовклося вухо (Фр., VI, 1951, 290); — Уважайте, щоб дзеркало не стовклося… (Круш., Буденний хліб.., 1960, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 720.