СТОВПИ́СЬКО, а, с. Те саме, що сто́впище. Коло однієї з лавочок зібралося якесь стовписько. Хтось, очевидно, розповідав щось смішне, бо чувся голосний сміх (Минко, Ясні зорі, 1951, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 721.