СТО́ВЩЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. стовсти́ти і стан за знач. стовсти́тися. Стовщення стіни [призьбою].. відігравало велику роль як архітектурний прийом членування стіни (Дерев. зодч. Укр., 1949, 59); Загар і стовщення надшкір’я — це захисні реакції організму, спричинені діянням сонця (Метод. викл. анат.., 1955, 167).
2. Товстіша частина чого-небудь. Бульбочкові бактерії починають енергійно розмножуватись у певних місцях кореня, утворюючи стовщення — бульбочки (Наука.., 11, 1963, 46); Треба було змінити посадку і кріплення підшипників редукторів на валі, зробити стовщення в листах лопаток турбінного колеса (Ком. Укр., 4, 1963, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 722.