СТОГОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до стіг. Моя голова заслонена стоговою шапкою, а мені з моєї криївки видно далеко-далеко (Фр., II, 1950, 25); // Складений у стіг. Стогове сіно; // Признач. для складання, возіння і т. ін. стогів. Стогові вила.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 724.