СТОЖА́РИ, ів, мн. (одн. стожа́р, а, ч.). Народна назва сузір’я Плеяд, а також деяких інших сузір’їв. Над головою розсипавсь стожар; райський шлях простягсь угорі зористою стягою; все небо миготить тихими огниками… (Стар., Облога.., 1961, 19); Стожарів сяйво огняне На мене сипалось (Мал., II, 1948, 167); * У порівн. Далеко-далеко горіла громадка вогнів, мов стожар (Л. Укр., III, 1952, 623); Тисячі вогнів.. Над містом спалахнули, і палає Стожарами Шевченківський бульвар (Мур., Повість.., 1948, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 724.