СТОЛИ́ПІНЕЦЬ, нця, ч., іст. Прихильник столипінщини, столипінської аграрної реформи. — Які ми у чорта різні? Ти столипінець, а я пролетарій! (Гончар, II, 1959, 249).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 726.