СТОМАТО́ЛОГ, а, ч. Фахівець із стоматології; зубний лікар. Від лазарету я відмовляюсь, а до стоматолога йду охоче (Збан., Єдина, 1959, 199); Тут [у заводському пункті охорони здоров’я] приймають лікарі всіх спеціальностей: невропатолог, гінеколог, хірург, окуліст, фтизіатр,.. стоматолог (Веч. Київ, 4.IV 1958, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 728.