СТО́ПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., СТОПИ́ТИСЯ, сто́питься; мн. сто́пляться; док.
1. З’єднуватися в розтопленому вигляді (про метали, жири і т. ін.). Стопитися в один метал.
2. Нагріваючись, ставати рідким; розтоплюватися. Сніг стопився, теплий вітер повіяв з полудня (Фр., VI, 1951, 266); * Образно. Наймане військо, що привів королевич із собою, зменшилося наполовину, стопилося, як сніг від сонця (Мак., Вибр., 1956, 547).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 731.