СТОПОХІ́ДНИЙ, а, е, спец. Який під час ходіння спирається на всю стопу (див. стопа́1 1). Стопохідна тварина; // Який для пересування використовує опори, до певної міри схожі на людську стопу (про машину). Стопохідна машина; // у знач. ім. стопохі́дні, них, мн. Назва наземних ссавців, які під час ходіння спираються на всю стопу.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 731.