Слово "сторожа" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


СТОРО́ЖА, і, ж., заст.

1. Загін, група людей (перев. озброєних), що охороняють кого-, що-небудь; варта. На майдані поставлена сторожа: один вартовий коло царської брами, другий коло Скайської, третій коло храму, четвертий ходить навколо, вартує троянські оселі (Л. Укр., II, 1951, 312); Навколо — ні душечки.. Кордонна сторожа або поснула, або вигинула (Коцюб., І, 1955, 355); Поміж рядами возів тихо посувалась оточена сторожею юрба в’язнів (Головко, II, 1957, 184); Схороняти його [ліс] було нікому, кінна сторожа боялася дезертирів і розбіглася (Донч., III, 1956, 123); * У порівн. Високі дерева, густо переплетені ліанами, наче грізна сторожа, обступили широку галявину (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 142); // Те саме, що сто́рож. Посій рожу, постав сторожу (Укр.. присл.., 1963, 371); Дочку свою одиноку В хаті замикає [батько], Як іде до лавок вранці, І найма сторожу, Стару Рухлю (Шевч., II, 1953, 158); Клав [Кармель] свою голову змучену молодиці на коліна.., а маленька сторожа [дочка] сторожила (Вовчок, І, 1955, 367).

2. рідко. Перебування десь протягом певного часу для охорони, пильнування кого-, чого-небудь. [Лавро:] Бабо Лукіє! Вам бойовий наказ: дайте дідові на сторожу хліба і шматок сала (М. Куліш, П’єси, 1960, 89); Були [будівничі] в роботі при вогні з вечора до другої сторожі, а зрання, починаючи з сторожі четвертої (Загреб., Диво, 1968, 619).

На сторо́жі бу́ти (стоя́ти, ста́ти і т. ін.): а) те саме, що На ва́рті бу́ти (стоя́ти і т. ін.) (див. ва́рта). — «Искру» читали отут під кручею.. Ти, правда, більше на сторожі стояв (Смолич, Мир.., 1958, 40); По всіх шляхах, в усіх кінцях стали на сторожі міста посилені козацькі роз’їзди (Кач., Вибр., 1953, 112); б) здійснювати догляд за ким-небудь, піклуватися про когось, глядіти когось. Батько, мати не сплять, На сторожі стоять, Не пускають саму мене У садочок гулять (Шевч., II, 1963, 138); в) пильнувати, захищати, відстоювати що-небудь, боротися за щось. Ти [Вітчизно] перемогу здобула, Бо при кермі, бо на сторожі Всякденно [повсякденно] Партія була (Рильський, Сад.., 1955, 7); Радянська держава, що стоїть на сторожі миру..,могутня перешкода на шляху імперіалістичної агресії (Програма КПРС, 1961, 16); Під (за) сторо́жею — те саме, що Під ва́ртою (див. ва́рта). Стала [Горпина].. розказувати, як повели Левка в город, за яким караулом і за якою сторожею (Кв.-Осн., II, 1956, 272); [Гелен:] Пустити непевного чужинця — необачно. Нехай собі живе, але у путах під пильною сторожею (Л. Укр., II, 1951, 307); Ста́вити (поста́вити) сторо́жу див. ста́вити, поста́вити.

◊ Ву́хо [за́вжди́] на сторо́жі див. ву́хо.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 734.