СТОРОЖУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. сторожува́ти. Кузьма йшов собі додому, а Перегуда лишався у конторі і за постояльця, і за сторожа, хоч трудодні за сторожування одержував Кузьма (Кучер, Прощай.., 1957, 264); Тимко зустрів Павла Гречаного, що повертався із сторожування від магазину (Тют., Вир, 1964, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 735.