Слово "сточуватися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


СТО́ЧУВАТИСЯ1, ується, недок., СТОЧИ́ТИСЯ, сто́читься, док.

1. Від тривалого або частого точіння, тертя ставати дуже тонким, вузьким, тупим і т. ін. Сточується в грунті залізне рало (Зеров, Вибр., 1966, 366); Кістяні крючки легкі і еластичні, але ламкі і порівняно швидко сточуються об пряжу (В’язання.., 1957, 5).

2. тільки недок. Пас. до сто́чувати1.

СТО́ЧУВАТИСЯ2, ується, недок., СТОЧИ́ТИСЯ, сто́читься, док.

1. Повільно витікати, виливатися звідки-небудь (про рідину).

2. діал. Скочуватися. Тихо-тихо падав той горох [роса] на трави, на листки, на квітки,.. сточуючись у глибину їх барвистих чашечок (Фр., VII, 1951, 143).

3. тільки недок. Пас. до сто́чувати2.

СТО́ЧУВАТИСЯ3, ується, недок., СТОЧИ́ТИСЯ, сто́читься, док.

1. Скріплюватися, з’єднуватися одно з одним, утворюючи одне ціле (про деталі, кінці і т. ін.). * Образно. Знайома мелодія пісні, мов тонка нитка, все снується, обривається, сточується і знову снується далі (Кол., Терен.., 1959, 21).

2. тільки недок. Пас. до сто́чувати3.

СТО́ЧУВАТИСЯ4, ується, недок., розм., рідко. Пас. до сто́чувати4.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 741.