СТРАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко. Те саме, що стражда́ти. Розкажи, моя зоре, Про тую Марину, Як вона у пана злого І за що страдала (Шевч., II, 1963, 114); Чогось турбується [серце], шукає, Вінця тернового жада, На себе кари накликає, За мир боліє та страда (Граб., І, 1959, 105).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 746.