СТРАЙКОВИ́Й, а́, е́. Прикм. до страйк. Восени 1918 р. страйковий, партизанський і повстанський рух охоплює всю Україну (Вісник АН, 1, 1957, 37); В ході страйкової боротьби в робітничих гуртках і союзах формувався авангард пролетаріату, підготовлений до сприйняття ідей марксизму (Ком. Укр., 9, 1967, 88); // Який очолює боротьбу страйкарів. Членів страйкового комітету поліція схопила і кинула в тюрму (Колг. Укр., 12, 1957, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 749.