Слово "странний" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


СТРА́ННИЙ, а, е, СТРА́ННІЙ, я, є, заст. Мандрівний. [Грицько:] Містечко наше хоч і велике, а нема тому странному народові де захисть [захист] знайти (Мирний, V, 1955, 184); Йде до нас якийсь чоловік із хутірця, зближився [зблизився] та:Добридень,.. люди странні! Відкіля бог несе? (Морд., І, 1958, 46); // у знач. ім. стра́нний, ного, стра́нній, нього, ч. Странник (у 2 знач.). — Господь велить прийняти прохожого — странного: прийми його і напій його… (Мирний, І, 1954, 215); В будинок опустілий Вийде странній до тебе (Кост., І, 1967, 90).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 750.