СТРАСНИ́Й, а́, е́, церк. Стос. до останнього тижня перед пасхою, а також до кожного дня цього тижня. Ми тут розговлялись у страсну суботу (Л. Укр., V, 1956, 236); Північ під страсну п’ятницю тільки що надійшла (Ю. Янов., І, 1958, 179).
Страсна́ ніч — ніч на останній четвер перед пасхою. — Пригадуєш, як куркульню брали за барки, як до церкви у страсну ніч з барабанами ходили? (Гончар, Тронка, 1963, 158); Страсна́ сві́чка (свіча́ і т. ін.) — свічка, яку запалюють під час вечірнього богослужіння в останній четвер перед пасхою. Вона дістала свяченої води, покропила хату, засвітила страсну свічку перед образами (Н.-Лев., II, 1956, 353); Вона тихо шептала всі молитви, які знала або які приходили їй на думку. Їй хотілося б.. засвітити страсну свічку (Мирний, IV, 1955, 88); Повечоріло. На вулицях вже з’явилися люди із страсними свічками.. Обережно несли вони.. додому.. ці.. тріпотливі вогники, захищаючи їх від найменшого подуву вітру (Тулуб, В степу.., 1964, 486); Страсни́й ти́ждень; Страсна́ неді́ля — останній тиждень перед пасхою. Ледве тільки встала Оксана, злягла Дора, була у неї пропасниця, але дуже сильна, так що цілий страсний тиждень був з нею клопіт (Л. Укр., V, 1956, 304); На страсному тижні породила мачуха близнят — двох хлопчиків (Головко, II, 1957, 513).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 750.