СТРАШКИ́Й, а́, е́, діал.
1. Лякливий, боязкий. Я сокирою гу-гуп! — Заєць з-під ломаччя. А ми собі не страшкі: «Гуттю-тю!» на зайця (Рудан., Переслів’я, 1958, 17).
2. Страшний. Страшкий такий собака (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 759.