СТРАШКІ́В, ко́ва, ко́ве. Прикм. до страшко́; належний страшкові.
◊ Не страшкі́в син; Не страшко́ві ді́ти — те саме, що Не [з] полохли́вого (лякли́вого і т. ін.) деся́тка (див. деся́ток). [Анна:] Не боюсь я його. [Жандарм:] Ну, я також не страшків син (Фр., IX, 1952, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 759.