СТРЕКОТА́ННЯ, СТРЕКОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. стрекота́ти, стрекоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Серед одноманітного стрекотання коників почувся пронизливий свист (Скл., Святослав, 1959, 15); Він довго сидів і прислухався до стрекотіння комах, до далекого відгомону міста (Донч., III, 1956, 388); Раптом почулося стрекотання моторчика. За мить на мосту показався мотоцикліст (Грим., Незакінч. роман, 1962, 272); Степ повниться стрекотінням жаток і гуркотом комбайнів (Хлібороб Укр., 8, 1967, 6).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 761.