СТРЕПТОМІЦИ́Н, у, ч. Антибіотик, який застосовують при лікуванні деяких форм туберкульозу, бруцельозу, пневмонії та інших захворювань. Антибіотик стрептоміцин за своєю хімічною будовою є глюкозидом — сполукою, дуже поширеною в рослинному світі (Мікр. ж., XXII, 4, 1960, 65); Ряд антибіотиків (пеніцилін, стрептоміцин, синтоміцин, левоміцетин і т. д.) виявилися досить сильною зброєю в боротьбі проти деяких небезпечних для життя людини інфекційних хвороб (Наука.., 9, 1956, 17).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 764.