СТРИГА́ЛЬ, я́, ч. Робітник, який займається стрижкою овець і верблюдів; стрижій. Коли в червні під час стриження стригалі випускають овець з кошар без руна, то отара стає ніби меншою наполовину (Гончар, Тронка, 1963, 316); Радгосп «Криничанський» став місцем обласного конкурсу стригалів овець (Рад. Укр., 26.VІ 1971, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 767.