СТРО́ГО. Присл. до стро́гий 1-4. — Дорка! — крикнув він строго. — Руш мені тільки ще хоч разок — я тобі дам!.. (Коцюб., II, 1955, 368); Килина глянула строго на внука. — Я тебе скільки вчила, Митю, коли старші розмовляють, мовчи (Мокр., Сто.., 1961, 114); В усіх питаннях партійні групи повинні строго і неухильно керуватись рішеннями керівних партійних органів (Статут КПРС, 1971, 30); В мануфактурі залізний закон строго визначених пропорцій і відношень розподіляє робітничі маси між різними функціями.. (Маркс, Капітал, т. І, кн. І, 1952, 358); Скупі слова і висічені дати лягли рядами строго на граніт (Гонч., Вибр., 1959, 289).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 784.